каталог
 

24.08.11
назад<<

Іпотерапія або лікування кіньми.

Христина ЗЕЛІЗНА: «Одного разу, коли йшла на музику, побачила трьох вершниць. Я була у захваті…» Сюзанна БОБКОВА    Ця неординарна жінка виросла в театрі, на іподром пішла з нотами, а зараз лікує новонароджених

Із Христиною Зелізною (на фото) ми познайомилися два роки тому на іподромі за не зовсім приємних обставин. Тоді невідомі люди відстрілювали поблизу конюшень бездомних собак. А кілька днів опісля там трагічно загинув кінь… Христина, за фахом – лікар-неонатолог (працює у реанімації для новонароджених), яка обожнює коней і займається кінним спортом професійно, не могла залишатися осторонь цих подій. Цього разу ми зустрілися, коли Христина займалася на СКА, у закритому манежі, з хворими на ДЦП дітками. За допомогою коней (це називається іпотерапія) можна вилікувати не одне захворювання.

- Христино, звідки у вас таке захоплення кіньми?

- Я з дитинства ходила на різні гуртки: займалася танцями, плаванням… Потім вирішила вступити до музичної школи. Склала іспити, навіть мамі нічого не сказала. Та одного разу, коли йшла на музику вулицею Стрийською, побачила трьох вершниць на конях. Я була у захваті… Все у них розпитала, дізналася адресу кінної школи. Так з нотами і пішла на іподром. Мені було 13 років. Більше на фортепіано я не ходила (усміхається). З коня на ім’я Каштан я вперше впала… Отримала море адреналіну, але вилізла на нього знову і поїхала. Було страшно. Я була уся в піску, обтрусилася, але це не відбило у мене бажання їздити знову. Навпаки, з’явилося ще більше азарту.

- Христино, ваша мама – Дарія Зелізна, актриса театру ім. М. Заньковецької. У вас не було бажання стати театральною зіркою?

- Я виросла у театрі, почувалася там як удома. Виходила на сцену у спектаклях, де грали маленькі дітки: «Полуботок», «Маруся Чурай», «Вертеп». Мені було цікаво. Але я ніколи не хотіла вступати у театральний, і мама мене ніколи не підштовхувала. Мріяла бути вчителькою, дресирувальницею тварин у цирку, ветеринаром, юристом… Але все закінчилося медициною. Після
9-го класу треба було визначатися, і я вирішила стати дитячим лікарем. Хоча у нашій родині медиків немає.

- Працювати у реанімації, мабуть, складно. Як психологічно витримуєте, перебуваючи на роботі у постійному екстримі?

- Трапляються різні ситуації. У нашому відділенні – діти від народження до місяця. Відділення добре обладнане, у нас хороший колектив. Робота важка, але цікава. У складні моменти усі одне одного підтримують. Це важливо. Наші пацієнти потребують оперативного втручання, починаючи від кількох годин після народження. Розрядку на роботі робимо самі… Коли зовсім важко, люблю прийти додому, щоб мене ніхто не чіпав. Побути наодинці. Або на манежі знімаю стрес. Можу просто погуляти з коником, подивитися на нього. Мені цього достатньо.

- Наскільки лікування кіньми є ефективним?

- Іпотерапія в Україні не розвинена. Вона, можна сказати, у первісному стані. В Європі таке лікування останні 30-40 років інтенсивно розвивається. Ще Гіппократ казав: «Швидше видужують ті поранені і хворі, які їздять верхи». Це унікальний метод лікування без ліків. Неможливо вилікувати, на жаль, ДЦП, але допомогти і покращити стан людини можливо. Кінь стає реабілітологом для дитини. Масажистом, з яким не зрівняються ні тренажери, ні спеціалісти-масажисти. Тварина мимоволі змушує рухатися усі групи м’язів у хворої дитини. Навіть якщо вона сидить і нічого не робить. Температура у коня на 1,5 градуса вища від нашої. Кінь розігріває м’язи дитини, вона сидить, а таке враження, ніби ходить. Якщо у дитини не функціонує ручка, вона підсвідомо включає її у роботу, бо хоче доторкнутися до коня, погладити його. Мимоволі вчиться тримати рівновагу. Тоді підключаються певні групи м’язів, щоб втриматися на коні. Після кількох занять дитина розслабляється. Їй весело, вона може співати, розповідати віршики.

- Є захворювання, при яких не можна відвідувати кінні заняття?

- Іпотерапія не тільки для хворих на ДЦП, займатися можуть і діти з серцевими та неврологічними захворюваннями. Обмеження: підвищена ламкість кісток. Таким людям, на жаль, не можна займатися. Не можна тим, у кого захворювання крові, судоми.

- А як дельфінотерапія впливає на здоров’я дітей?

- Я у захваті від дельфінів. Але їх не порівняти з кіньми. Дельфін впливає на психоемоційний стан дитини. Кінь може задіяти і психоемоційний стан, і опорно-руховий апарат. На дельфіні так не розробиш м’язів, як це можна зробити на коні. Крім того, дельфіни – дороге задоволення. Одне заняття коштує 800 грн. (курс – від 5 до 7 тисяч грн.). У мене заняття коштує 20 грн. Я займаюся 20-25 хвилин. Займатися можна і годину, якщо дитина до цього готова. Я навантажую вправами так, що дитина встигає і втомитися, і розслабитися. Найменшій дівчинці у групі – три рочки, найстаршій – 23. Найкраще відвідувати заняття 2-3 рази на тиждень. Тоді набагато кращий ефект.

- Ми все про роботу і про роботу. Як ви відпочиваєте?

- У манежі і відпочиваю (усміхається). Я – екстремальна людина. Якщо моя мама людина мистецтва, то я – адреналіну. Мені подобаються темпераментні коні, з якими довго треба шукати контакт. Хотіла б мати власного коня, але такий, якого хочу, коштує 20 тисяч доларів. Мрію придбати спортивний байк і навчитися його водити (усміхається).

- Часто люди нарікають на лікарів, мовляв, дипломи у них куплені… Як ставитеся до таких висловлювань, чи серед лікарів ця тема – табу?

- Люди повинні розуміти, що у кожній спеціальності – чи це медик, вчитель, продавець, – є хороший спеціаліст і є поганий. Завжди так було і так буде. Багато помилок роблять медики, але багато доброго роблять теж медики, і життя рятують теж медики. Давайте будемо цінувати тих людей, які віддаються своїй роботі на всі 100. Незважаючи на обставини, які склалися у нашій державі. Люди повинні зрозуміти: Україна – не Америка і не Франція. У нас лікар не стоїть на такому високому щаблі, як у європейських державах. Лікарі не мають такої високої зарплати…

- Правда, що лікарі надивляться на усі ці жахи і стають з часом жорстокі, байдужі до людського горя?

- Медики не жорстокі, а холоднокровні. Але цього вимагає наша професія. Якщо говорити про реанімацію, у лікаря немає часу стояти і плакати над дитиною, він повинен холодно мислити, що робити далі. Руки у нього не повинні тремтіти. Хоча інколи ситуація така, що вони тремтять і вкриваються холодним потом. У лікаря виникають сумніви: може, краще так, а може, так? Але якщо лікар панікуватиме, зробить багато помилок... Джерело: Високий Замок


вибір
сертифіката

 
опитування
Чи сподобався б Вам подарунок сертифікат на діджейство на радіо
 Так, я б дуже хотів спробувати побути ведучим на радіо, чи діджеєм!
 Досить цікаво!
 Зовсім не цікаво!